Із численної кількості ігор, які робили приємним дозвілля наших предків протягом тисячоліть, до нашого часу дійшло не так вже й багато, а більшість із них давним-давно забуті. Однак саме шашки були відомі не тільки стародавнім єгиптянам, але й лідійцям, грекам, римлянам [3,4].
Шашки − це одна з найдавніших ігор (якщо не найдавніша), відомих своєю популярністю в історії існування людства. Шашками захоплювалися Жан-Жак Руссо, Вольтер, О.Суворов, Б.Франклін, О.Пушкін, Л.Толстой, К.Маркс. Були ознайомлені із прадавньою грою видатні прозаїки й поети Ґете, М.Гоголь, І.Тургенєв, Е.По, Т.Уайлдер, У.Фолкнер, М.Грін. Іноді це захоплення мало серйозний характер. Польський поет Адам Міцкевич присвятив улюбленій грі поему "Warcaby" (шашки) [5].
У радянські часи шашками захоплювалися такі заслужені люди як двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт В.Аксьонов, народний артист Є.Матвєєв, композитор М.Свиридов, доктор фізико-математичних наук А.Сухоруков, видатний наставник польських футболістів К.Гурський, заслужений тренер баскетбольної команди СРСР Р.Карнитис [6].
Вважається, що шашки виникли як мініатюрна модель битви. Дошка зображувала поле бою, а камінчики або шматочки дерева − групи воїнів. На цій моделі майбутні полководці вдосконалювали своє мистецтво. Така форма навчання була доцільна й наочно виправлена. Тут усе: і карта операції, і супротивник, здатний ухвалювати самостійні розв'язки, і рівність вихідного матеріалу, і висока ціна кожного пересування - надзвичайно важливі. На можливість такого моделювання звернув увагу Лев Миколайович Толстой у своєму творі "Війна і мир".
Про користь шашок для розробки тактичних дій сучасних спортивних команд (баскетбольних, хокейних та ін.) говорив тренер футбольної збірної Польщі К.Гурський: "Наші футболісти здали тому, що не грають у шашки. Шашкова гра розбудовує мислення" [8; 9].
Отже, шашки – це самостійний вид творчості, світ своєрідної, фантастичної й захоплюючої краси. Як інтелектуальний спорт, шашки стали визнаною частиною загальнолюдської культури.
Висвітлюючи історіографію цього виду спорту на території України ми гадаємо, що варто визначити такі періоди:
Радянський період (1917-1991 рр.).
Період незалежності України (з 1991 р.).
Слід зазначити, що перша робота з історії шашок була написана відомим російським шашистом Михайлом Гоняєвим ще наприкінці ХІХ століття. Він же був автором численних етюдів з композиції та техніки гри, назвав цю область "шашковою поезією" [15, с. 20].
Слід зазначити, що окремі праці, що були присвячені шахматно-шашковому спорту, побачили світ лише наприкінці 50-х років ХХ століття [20; 29; 28]. Але певні згадки про шашкові турніри знаходимо в комплексних працях щодо дослідження спортивної тематики (період 1960-1980 рр). Саме в цей час помітно активізувалися історико-педагогічні пошуки вчених, наслідком чого стала величезна кількість наукових праць з проблем розвитку фізичної культури й спорту в СРСР та в дореволюційній Росії. Це дисертації, навчальні посібники, автори яких на основі значної кількості фактичного матеріалу детально проаналізували офіційну політику Міністерства народної освіти щодо питань фізичного виховання молоді. Суттєвим недоліком цих робіт є те, що всі вони були написані з класових позицій, їм притаманні ідеологічна спрямованість та політична заангажованість, перекручування або замовчування фактів.
Слід також згадати про періодичні видання, що виходили в Радянському Союзі дуже масово. Так, з 1960 року видавався журнал "Шашки", де публікувалися різноманітні статті про основи та комбінації гри. Також у Москві, у видавництві "Фізкультура і спорт" було надруковано ряд праць відомих любителів шашкової гри. Звісно, що такої кількості літератури для настільки популярної та улюбленої гри було замало [20; 25; 40; 45].
Після проголошення незалежності України вітчизняними дослідниками було написано брошури, книги, монографії, захищено низку дисертацій, які висвітлювали розвиток спорту, олімпійського руху тощо.