Раніше вважалося, що шашки в Україні з'явилися в X-XI столітті. Але археологічна експедиція Академії наук України при розкопках прадавніх могильників слов'ян у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області виявила гральні фішки, що дозволило встановити виникнення гри на наших землях в III-IV століттях [10,13].
Із часу виникнення шашкова гра широко поширювалася й удосконалювалася. Значного розквіту шашки на 64-х клітковій дошці (російська версія) одержали в період царювання Петра I, який сам любив цю гру [6,14]. В останній третині ХІХ століття у світ вийшли перші книги С.Галактионова та І.Фоглера. Подальшій появі літератури щодо шашкової гри − у вигляді спеціальних відділів у періодиці – сприяли відомі на той час шашисти М.Гоняєв, М.Панкратов, Д.Саргин, які внесли великий вклад у теорію цієї гри [15].
У середині ХІХ століття з'явилися сильні українські шашкісти І.Кульгавий (Селезньов) і Д.Яковлев. На жаль, їх біографії не відомі. Викладач латинської мови й історії в 1-й Київській гімназії, жагучий аматор шашкової гри П.Бодянський заснував у 1887 році й видавав на свої власні кошти перший спеціальний журнал "Шашки". Журнал виходив протягом чотирьох років, після чого через матеріальні труднощі він припинив своє існування [16-19].
Цей етап також характеризується появою нотації для запису ходів і розташуванню шашок на дошці. З'явилися й шашкові відділи в ряді журналів. Потім цифрова шашкова нотація була перетворена в буквено-цифрову (близьку до сучасної), був розроблений статут гри (прототип сучасного шашкового кодексу). Одержала великий розвиток шашкова композиція, покладено початок її теорії, зроблений великий внесок в аналіз результатів ігор. Почала входити в практику гра за листуванням [12].
Серед перших призерів чемпіонатів СРСР були імена таких видатних українських шашкістів, як Б.Блиндер, І.Тимковский, З.Цирик, В.Литвинович, В.Вигман. Крім особистих першостей СРСР, проводилися чемпіонати серед команд ДСТ й відомств, також серед збірних команд союзних республік, міст Москви й Ленінграда. Одним з найбільш популярних у календарі того часу були змагання юних шашкістів "Диво-шашки", у яких змагалися найсильніші піонерські дружини [21,22].
Після вступу СРСР у 1956 році у Всесвітню міжнародну федерацію шашок (ФМЖД) чемпіонати й першості СРСР на 64-клітинній дошці стали називатися "чемпіонатами, першостями з російських шашок", на відміну від аналогічних чемпіонатів і першостей з "міжнародних (стокліткових)" шашок [22,23].
Сьогодні Всесвітня шашкова федерація проводить Чемпіонати світу на малій дошці за двома версіями шашок: бразильської й сучасної російської. Спеціально для цієї мети у ФМЖД була сформована секція 64. Призерами Чемпіонатів світу з шашок-64 (сучасна російська версія) серед українських майстрів малої дошки стали міжнародні гросмейстери Ю.Анікєєва (м.Харків), В. Гребьонкіна (м.Одеса), С.Бєлошеєва (м.Євпаторія). Секція-64 ФМЖД проводить також Чемпіонати світу і Європи серед жінок. Серед них кращими українськими спортсменками були Ю. Макаренкова (м.Харків), О.Коротка (м.Кам’янське), В.Мотрічко (м.Одеса). Чемпіонати Світу і Європи проводять і серед молоді [21; 24].
Також у світі великою популярністю користуються англо-американські шашки, або "чекерс". Але внаслідок істотної відмінності в правилах (шашка не може бити назад, дамка ходить тільки на одну клітинку назад і вперед) цей вид довгий час розвивався самостійно й не був включений у ФМЖД. Включення секції "чекерса" у ФМЖД відбулося зовсім недавно. У нашій країні цей вид шашок абсолютно не розвинений. Різноманіття різновидів шашкової гри дуже шкодить її культивуванню в цілому. Якщо на нашій планеті грали б тільки в одні шашки (стокліткові), то й популярність їх різко б зросла. А так через те, що в кожній країні популярний свій вид шашок, не вдається прийти до єдності.
Говорячи про пропаганду стокліткових шашок у СРСР, не можна не згадати ім'я міжнародного майстра Володимира Сергійовича Гилярова, якого в Радянському Союзі називали батьком "стокліток". Ще до Великої Вітчизняної війни він написав перший у СРСР підручник, знайомлячи аматорів з новою грою. Розкриваючи красу чудових шашок, він показував усім небачені комбінації, завзято доводячи користь нової гри [25].
У післявоєнний час чимало зробили для популяризації гри майстер Ю.Шмідт, що випустив книжку про комбінації [26], і майстер М.Коган − організатор перших всесоюзних тренувальних турнірів на Україні [27].
У 1953 році в Харкові був проведений перший в СРСР показовий турнір українських майстрів зі стокліткових шашок, переможцем якого став легендарний гравець на малій дошці З.Цирик. У 1954 році був проведений перший чемпіонат СРСР, переможцем якого став багаторазовий у майбутньому чемпіон світу українець Ісер Куперман. Стокліткові шашки були включені в офіційний календар республіканських і всесоюзних змагань СРСР і стали повноправним видом спорту [28,29].
Першим радянським чемпіоном Світу став І.Куперман, який відібрав цей титул у матчі в м.Делор'є, що відбувся в 1958 році. Після цього шашкова корона ще довго залишалася в СРСР. Нікому не поступалися званням "найсильніші" радянські шашкістки. Чемпіонками Світу в різні роки ставали О.Михайлівська, Л.Сохненко, О.Альтшуль, З.Садовска (зараз Голубєва), О.Левина. З українських спортсменок необхідно також виділити міжнародного гросмейстера Ольгу Балтажи із Запоріжжя та Мотричко Вікторію (Одеса) [21].
Під егідою ФМЖД уже довгий час проводяться регулярні чемпіонати зі стокліткових шашок серед юніорів (до 19 років), кадетів (до 16 років). Першим чемпіоном Світу серед юніорів був Н.Мищанский з Донецька. Також нерегулярно, але проводяться командні Чемпіонати Світу, Всесвітні шашкові Олімпіади.
В епоху СРСР був організований командний Кубок Світу, командний Чемпіонат Європи (у цей час ці турніри вже не проводяться), традиційними були товариські матчі СРСР − Голландія. У 1998 році на черговій Генеральній Асамблеї, яка відбулася в Таллінні, була створена Європейська Шашкова Конфедерація (ЕДС). Президентом ЕДС став Я.Павлицкий (Польща), віце-президентами−Я.Лелис (Латвія), Р. Данилявичене (Литва), директором турнірів − А. Пресман (Білорусія) [24]. Першочергові завдання ЕДС наступні:
проведення чемпіонатів Європи;
проведення командних Кубків Європи;
надання допомоги з розвитку шашок тим країнам, де є слабкі федерації або їх зовсім немає [24].
Справа в тому, що раніше чемпіонати Європи проводилися дуже нерегулярно, нова шашкова організація усуває цю проблему. Також під її егідою зараз проводяться щорічні першості Європи серед молоді й традиційними стали жіночі європейські чемпіонати. Однак, одним з основних завдань є проведення командних Кубків Європи, так зване змагання серед клубів.
"Російські шашки" (цей термін у 1990-х роках змінено на "шашки-64") залишаються улюбленими в Прибалтиці, Казахстані, Україні й інших колишніх союзних республіках. У цих країнах регулярно проводяться національні чемпіонати й першості з російських шашок, не є винятком і Дніпропетровщина.
За останні роки, завдяки Всесвітній міжнародній федерації шашок, місто Кам’янське отримало низку малих грантів для розвитку шашкового спорту в нашому регіоні. Завдяки отриманим грантам, у промисловому регіоні стало можливим протягом 2005-2012 рр. проведення п’яти змагань світового та європейського рівня. Обрання саме української спортивної бази в межах території одного міста вже вп’яте є свідченням високого авторитету міста Кам’янського у світовій спільності з шашок.
При аналізі історичних матеріалів щодо розвитку шашкового спорту перших післяреволюційних років ХХ століття стає зрозумілим, що на Катеринославщині для розвитку шашкового спорту не тільки не вистачало фахівців, не було для цього також ніякої спортивної бази. Але спортивний ентузіазм, натхнення молоді сприяли руху спорту вперед. У деяких повітах і волостях було створено відділи загального навчання. Разом із широкою й різноманітною військовою підготовкою населення ці органи здійснювали також роботу з реорганізації колишніх і створення нових спортивних клубів та баз. Відділи загального навчання були й організаторами перших олімпійських комітетів на місцях. Влітку 1923 р. в Україні були проведені перші губернські олімпіади, а з 9 по 29 серпня цього ж року на реконструйованому майданчику заводу "Серп і молот" у м.Харкові відбулись змагання першої Всеукраїнської олімпіади [31-33]. Шашковий рух на Катеринославщині, за відомостями періодичної преси, зароджується у 1923 році [34].
Саме наприкінці 1923 р., як свідчать архівні дані, на Катеринославщині починається період посиленої підготовки майбутнього чемпіона УРСР Михайла Володимировича Смоляка (1907-1980), який переїхав з Харкова. У цьому ж році він стає чемпіоном Дніпропетровська та отримує перший розряд. Весь шлях до досягнення звання майстра та подальшого вдосконалення своєї творчості Смоляк М.В. пройшов без тренера , спираючись на шашковий актив губернії. Шашкісту з Катеринославської губернії у 1926 році вдається стати переможцем ІІ чемпіонату УРСР з російських шашок. У 1927 році він представляв УРСР на III чемпіонаті СРСР з російських шашок [35].
З 1927 року розпочали свою історію Перші зимові ігри Всеукраїнської спартакіади. Разом з тим в Україні продовжують активно розвиватися спортивні клуби та товариства. Відкриваються філіали товариств "Динамо", "Спартак", "Локомотив", профспілкові товариства "Хімік", "Будівельник", "Буревісник" та ін., з яких згодом, у 1936-1938 рр., була утворена система Добровільних спортивних товариств (ДСТ) [36].
У 1928 році Михайлу Смоляку з Катеринославщини, знову вдається повторити свій успіх і впевнено перемогти на III Всеукраїнському чемпіонаті з російських шашок серед чоловіків, на два очки випередивши чемпіона СРСР Володимира Бакуменка і завдавши йому поразки в особистому змаганні [37].
У 1929 році приймається рішення про створення державних органів керівництва – Всеукраїнської Ради фізичної культури при ВЦВК і реорганізацію місцевої Ради фізичної культури в державний орган. У школах були введені нові програми, фізичне виховання стало обов’язковим для студентів. В інститутах та університетах створювались кафедри фізичного виховання. Замість колишніх гуртків на підприємствах, в установах і школах було створено колективи фізичної культури. Найважливішим підсумком усієї спортивної роботи в Україні цього періоду є участь українців у першій Спартакіаді-1928 народів СРСР, де українська збірна посіла почесне друге місце, поступившись тільки команді РРФСР. Українська команда складалась із 400 спортсменів [38].
IV чемпіонат УРСР із шашок відбувся у 1932 році. І знову в цих змаганнях перемогу здобув Михайло Смоляк, відомий майстер шашкової гри з Кам'янського, представник першого радянського шашкового покоління. З 1932 по 1938 він був учасником чемпіонатів України і неодноразово ставав переможцем і призером цих змагань. З введенням в країні в 1935 році звання "Майстер спорту СРСР" М.Смоляк за високі досягнення був одним з перших в республіці, якому надано це високе звання. Завдяки вагомим показникам М.Смоляка на чемпіонатах УРСР, 1939-го року в м.Дніпропетровську проводиться чемпіонат Української РСР з російських шашок серед чоловіків, де за коловою системою брали участь 18 гравців. При заводі, де він працював, організувалась шахово-шашкова секція, яку М.Смоляк і очолив. У 1941 році М.Смоляк разом із заводом евакуювався на Урал, де він і прожив до смерті [37,39]
Єдиний на той час в історії кам’янського фізкультурного руху майстер спорту СРСР з шашок М.Смоляк рекомендував молодим шашкістам не захоплюватися вивченням сухої теорії, а творчо її ламати, створюючи нові схеми в області дебюту й стратегії шашкової гри. Тоді у подальшому саме створення творчої самостійності дозволить молодому спортсмену стати повноцінним майстром [35].
Тільки в 1952 році на території Дніпропетровської області з метою популяризації шашок у цьому регіоні знову вирішили провести всеукраїнські змагання - півфінал чемпіонату УРСР з російських шашок [35].
У Дніпродзержинському палаці ім. Горького в 1961 році відбувся черговий чемпіонат Дніпропетровської області. Цікаво, що наступний чемпіонат проходив також у м.Дніпродзержинську, але проводився він вже в міському парку. Сенсаційним результатом чемпіонату України з російських шашок у 1962 році стає перемога Віктора Миколайовича Богуславського (1911-1971) з м.Дніпродзержинська, який зумів випередити видатного шашкіста тих часів Бориса Бліндера [37]. Мабуть, у зв'язку з цією приємною подією, у Дніпродзержинську цього ж року відбувся відкритий чемпіонат області за участю відомих і сильних майстрів шашок колишнього СРСР: Н.Спанціретті, Д.Коськова, В.Чечікова, Н.Абацієва [35].
Однією з головних подій 1962 року стає відкриття у м.Дніпропетровську шахово-шашкового клубу, який у подальшому стає комунальним підприємством "Міський шахово-шашковий клуб ім. Й.Уріха". Саме в ньому у 1963 році було вирішено провести чемпіонат України з російських шашок серед чоловіків. Цікаво, що за його підсумками відразу сім учасників набрали однакову кількість очок, на підставі цього між ними мав відбутися додатковий турнір. Серед претендентів на титул чемпіона були представники нашої області, дніпродзержинці Дмитро Федорович Брондз (1933-1969) і активний пропагандист шашок в м. Дніпродзержинську, перший голова Комітету заочних шашкових змагань УРСР Борис Васильович Цицивко (1920-1975) [37].
Завдяки вдалому виступу на чемпіонаті України, Дмитро Брондз здобуває право на участь у фіналі XXIII чемпіонату СРСР з російських шашок. З ініціативи викладача хіміко-технологічного факультету та фахівця аміачного виробництва об'єднання "АЗОТ" Віктора Богуславського в м.Дніпродзержинську керівництво ДПО "АЗОТ" відкриває в спортклубі хіміків "Промінь" відділення шашок [40].
У 1964 році Дніпропетровщина знову стає центром проведення державного заходу - півфіналу чемпіонату СРСР зі стокліткових шашок [41].
Наступний півфінал чемпіонату СРСР 1965 року з стокліткових шашок відбувся саме у м.Дніпродзержинську. Нашу область на цих змаганнях представляли Дмитро Брондз і Борис Цицивко. Дивовижно, але Дмитро Брондз у 1965 році стає переможцем чемпіонату України в іншому виді шашок - з російських шашок [37].
Також у 1965 році в Дніпропетровському шахово-шашковому клубі відбулася особиста першість СРСР серед студентів з стокліткових шашок, перемогу в якій здобув Олександр Могилянський. У 1967 році Дмитро Брондз зумів повторити свій успіх дворічної давності, здобувши перемогу у фіналі чемпіонату України з російських шашок, який знову відбувся у м. Дніпропетровську. У цьому ж році в Дніпропетровську проводиться й півфінал ХІІ чемпіонату СРСР серед жінок.
Черговий турнір республіканського значення, на цей раз півфінал чемпіонату УРСР з стокліткових шашок, у 1968 році знову проводиться в приміщенні Дніпропетровського шахового клубу. Серед відібраних фіналістів представник нашої області Яків Брусиловський, який посів друге місце. У 1969 році в Дніпропетровську знову проводиться півфінал чемпіонату СРСР з російських шашок, але в ньому вже не зміг взяти участь Д.Брондз, невтомний пропагандист і популяризатор шашок в області, голова обласної федерації (загинув в автокатастрофі) [42]. Саме за його ініціативи в містах нашої області стали проводитися місцеві першості і чемпіонати, а в обласному центрі - всеукраїнські та всесоюзні турніри з російських і міжнародних шашок.
У 1970 році Володимир Літинський з Дніпропетровська стає бронзовим призером чемпіонату України з російських шашок серед юнаків. Тільки через десять років, у 1973 році, шашкіст області знову бере участь у головному турнірі СРСР з російських шашок. На цей раз у фіналі ХХХІІІ чемпіонату грає молодий Микола Скавронський з Дніпродзержинська, в майбутньому - майстер спорту і тренер спортшколи "Промінь" [37].
У 1978 році, Дніпродзержинськ знову стає центром проведення змагань всесоюзного значення. На цей раз до міста на Дніпрі для участі у командному кубку СРСР з російських і міжнародних шашок завітали спортсмени практично з усіх республік Радянського Союзу.
Після вдалого виступу на чемпіонаті України серед юніорів у 1970 році на Дніпропетровщині набирає обертів розвиток шашкового спорту серед юнацтва. До змагань залучаються школярі та студенти, з якими ведеться наполегливий тренувальний процес. Показовий виступ у напрямку цієї роботи у 1981 році демонструє середня школа №20 міста Дніпродзержинська, яка на республіканських змаганнях "Диво-шашки" у м.Новомосковську посіла друге загальнокомандне місце під керівництвом тренера Єрмакова Ю.А. [35].
Трьома роками пізніше (1984р.) учениця СШ №37 м.Дніпродзержинська Людмила Сивук, вихованка тренера Єрмакова Ю.А., виборює звання чемпіонки України з російських шашок серед дівчат. Високі спортивні результати вихованців СК "Промінь" ДПО "Азот" надихнули керівництво підприємства на відкриття у 1985 році в Соцмістечку м.Дніпродзержинська нового шахово-шашкового клубу [30].
Цікавим фактом розвитку шашкового спорту у м.Дніпродзержинську стало проведення на його території в 1991 році напівфінальних змагань останнього чемпіонату Української РСР з шашок серед чоловіків.